На старті бізнесу кофаундери натхнені ідеєю і конфлікти виникають рідко. Амбіції та плани на приголомшливий успіх беруть гору. Але найкраще, що можуть зробити партнери, коли починають чи масштабують бізнес, бути реалістами і заздалегідь встановити чіткі правила гри. Таким туторіалом стане корпоративний договір. У документі будуть сценарії на випадок, якщо щось піде не за планом.
Що таке корпоративний договір?
Корпоративний договір - це правила управління бізнесом та вирішення повсякденних адміністративних завдань. Наприклад, як призначати або звільняти CEO, хто ухвалює рішення про кредит і як часто кофаундерам варто скликати збори. Проведемо паралель. Сейлз-менеджер працює за скриптом. Важко уявити, що співробітник комунікуватиме з лідами без заздалегідь продуманого сценарію. Така ж історія з договором. Ризиковано вести бізнес за принципом "вирішимо проблему, коли виникне". Перший конфлікт приведе у глухий кут, з якого складно знайти вихід.
Навіщо IT компаніям корпоративні договори?
- Розподілити функції акціонерів, сфери впливу та зони відповідальності. Наприклад, один партнер займається залученням клієнтів, другий відповідає за розробку продукту, третій за організаційну юридичну структуру.
- Впровадити алгоритм прийняття значимих рішень та виходу з тупикових ситуацій.
- Захистити право власності кожного акціонера: визначити частку, умови продажу та купівлі акцій.
- Захистити бізнес від корупції, розголошення конфіденційної інформації та конкуренції. Заборонити партнерам створювати конкуруючі продукти, перевикористовувати бази знань. Впровадити політику конфлікту інтересів.
Корпоративний договір допоможе співвласникам бізнесу розійтися на рівних, збалансованих та справедливих умовах, якщо виникне конфлікт.
Що передбачити у корпоративному договорі: 9 ключових пунктів
Пункти в договорі змінюватимуться залежно від таких факторів:
- країна реєстрації компанії;
- тип бізнесу: продукт, аутсорс чи аутстаф;
- структура холдингу;
- функції кожної компанії із холдингу;
- податкове навантаження;
- частки акціонерів: чи є у компанії мажоритарії та міноритарії.
Як приклад візьмемо лондонську аутсорсингову IT-компанію з чотирма засновниками. У кожного з них 25% акцій. Відразу скажемо, що це материнська компанія, яка володіє українськими дочірніми товариствами з обмеженою відповідальністю, учасникам яких також варто укладати корпоративний договір між учасниками ТОВ. Наразі переходимо до аналізу кожного пункту угоди окремо.
Частки у бізнесі
Насамперед варто зафіксувати кількість акцій в акціонерів. У нашому випадку чотири акціонери мають 25 зі 100 акцій, а значить відсоток володіння капіталом у кожного з них — 25%.
Далі радимо визначити, чи можуть акціонери передавати частку під заставу. Наприклад, пропишіть, що сторони угоди не можуть закладати акції без попередньої згоди всіх акціонерів.
Передача акцій
Уявіть, що партнер вирішив продати свою частку людині із негативною діловою репутацією. Ви категорично проти. Що робити? Заздалегідь додати до угоди пункт про право пріоритетної покупки.
Акціонер, який вирішив продати акції, повідомляє про це іншим партнерам. Визначте термін повідомлення. Наприклад, 30 днів. Далі акціонери, що залишилися, вирішують придбати частку чи ні. Період для обмірковування також варто обмежити. Тільки якщо всі акціонери відмовилися від покупки, продавець передає право власності на частку у бізнесі третій особі. Якщо ж погодилися, ціну акцій визначає оцінювач-аудитор.
Інструмент здається справедливим та прозорим. Насправді з ним треба бути охайними тим, хто планує залучати нових учасників. Якщо засновники вирішать продати частину бізнесу третій особі, щоб запросити ще одного партнера, то міноритарій може заблокувати вступ і сам викупити акції. Тому, вкладайте в основу корпоративного договору стратегію розвитку бізнесу.
Збори акціонерів
У цьому розділі дайте відповідь на наступні запитання:
- Зі скількох людей складаються збори? У компанії з нашого прикладу – із чотирьох акціонерів.
- Як приймається рішення? Одноголосно, ¾ або інші варіанти. Будьте обережні з одноголосною формою, якщо в компанії є 3 і більше засновників з різними частками. Якщо для ухвалення рішення потрібно 100% голосів, то навколо бізнес-партнера з 1% акцій «бігатимуть» усі, тому що від його голосу залежить доля компанії.
- Чи можуть збори проводитися дистанційно? Позитивна відповідь очевидна. Важливо не забути написати про це в угоді. Вкажіть корпоративні пошти акціонерів, щоб надіслати офіційні запрошення. Також передбачте, що рішення, прийняте на зборах, підписується учасниками особисто, або за допомогою сервісів цифрового підпису документів. Наприклад, DocuSign або Вчасно.
- Які рішення приймають лише збори акціонерів? Пункт розробляється з урахуванням структури та фінансових показників кожної компанії. Тут перерахуємо рішення для бізнесу із нашого прикладу. Отже, рішення, що приймаються лише на зборах акціонерів:
- зміна статуту та капіталу компанії;
- рішення про ліквідацію;
- вступ нових учасників, інвесторів та бізнес-ангелів;
- залучення венчурних фондів;
- призначення директора;
- працевлаштування та звільнення керівників вищої ланки;
- визначення заробітної плати чи винагороди;
- отримання кредитів у сумі понад 50 000 доларів;
- розподіл чистого прибутку та виплата дивідендів;
- відкриття нових офісів;
- зміна договорів оренди, ліцензій на програмне забезпечення чи договорів на розробку ПЗ;
- контракти на суму більше 1000000 доларів США та інші рішення.
Ще додайте у корпоративний договір пункти на випадок смерті партнера. У такій ситуації частка переходить до спадкоємців, які стануть учасниками компанії, або відмовляться та продадуть акції решті партнерів. Пам'ятайте, що до моменту набуття спадщини пройде 6 місяців з дня смерті, і в цей час склад зборів буде неповним і не зможе приймати рішення. Це означає, що в угоду варто додати питання, які партнери зможуть вирішувати без одного з членів зборів.
Функціональні обов'язки акціонерів
Партнери можуть розподілити між собою позиції топ-менеджменту компанії: CFO, COO, CMO, CTO. Тоді важливо прописати зони відповідальності, визначити функціональні обов'язки та критерії ефективності. Наприклад, KPI у CEO можна прив'язати до маржинальності угод.
CEO: призначення, обов'язки та звільнення
Його завдання – щоденне керівництво компанією, але повноваження слід конкретизувати. Ось список:
- директор несе відповідальність за подання звітності до контролюючих органів;
- підтримує зв'язок з акціонерами для прийняття операційних рішень та постановки стратегічних цілей;
- ініціює та організовує проведення зборів акціонерів;
- наймає працівників;
- управляє процесами в компанії, планує та контролює повсякденну роботу для забезпечення якості послуг, дотримання термінів;
- комунікує з клієнтами та підрядниками;
- укладає контракти із замовниками від імені компанії, аналізує їх маржинальність;
- розробляє стратегію розвитку департаментів, проєктів та команд.
Зафіксуйте суму контрактів, які директор може підписувати від імені компанії. Обов'язково пропишіть, хто і як приймає рішення про звільнення директора. Наприклад, рішення зборів про усунення директора з посади ухвалюють 3/4 акціонерів від загальної кількості.
Вирішення тупикових ситуацій
Тупик — це безвихідь, у якій неможливо прийняти рішення. Уявіть, що кофаундери мають проголосувати одноголосно, щоби взяти кредит. Двоє згодні, а двоє – ні. Обговорення зайшли у глухий кут. Алгоритм вирішення такої ситуації прописують у корпоративному договорі.
Ось 6 сценаріїв виходу із конфлікту.
Російська рулетка
Кожен із кофаундерів може направити іншому пропозицію викупити у нього акції. Другий учасник або погоджується і продає частку, або надсилає зустрічну пропозицію про викуп частки першої сторони за тією самою вартістю. Тобто є два виходи: або продаєш, або купуєш. Проблема способу в тому, що він сприятливіший для акціонера з великими фінансовими можливостями. Знаючи, що партнер не має грошей для покупки частки, акціонер може запропонувати низьку ціну.
Гру в російську рулетку обрали власники онлайн-рітейлера Ulmart. Конфлікт триває з 2016 року. Власники 61,5% акцій не домовилися з партнером, у якого 38,5% акцій, про додаткові вкладення та збільшення капіталу. На тлі тупикової ситуації у IT-компанії почалися проблеми із кредиторами. 2018 року Лондонський суд зобов'язав двох акціонерів викупити 38,5% акцій третього акціонера за $67,16 млн. Проте угода так і не відбулася.
До конфлікту Ulmart був третім найбільшим інтернет-магазином у Росії. За підсумками 2018 року онлайн-рітейлер посів 17 місце у рейтингу за версією аналітичного агентства Data Insight. А у 2022 році компанія проходить процедуру банкрутства, а один із співвласників перебуває під вартою.
Приклад Ulmart демонструє, як одна безвихідна ситуація призводить до краху бізнесу. Тому потрібно не лише детально прописувати пункти SHA, а й підкріплювати їх здоровим підходом акціонерів до вирішення конфліктів.
Техаська стрілянина
Кожен акціонер запечатує у конверт пропозицію про купівлю акцій та пише вартість. Конверти розкриваються одночасно, і акціонер, який зробив найвищу ставку, зобов'язаний придбати акції іншого акціонера за заявленою ціною. Механізм призводить до отримання вищої надбавки до продажу.
Голландський аукціон
Спосіб подібний до попереднього, тільки зі зворотним алгоритмом дії. Купує той, хто вказав мінімальну ціну.
Запропоновані сценарії спрямовані на те, щоб партнер отримав гроші за свою частку та вийшов зі складу засновників. Тоді решта співвласників бізнесу зможуть ухвалити рішення. Ось тільки не всі акціонери готові грати в рулетку чи влаштовувати стрілянину. Для цього існує ще 3 сценарії.
Put option
Один акціонер вимагає від іншого купити його акції. Справедливу ринкову вартість визначає оцінювач-аудитор. Спосіб вигідний для міноритаріїв або акціонерів із слабкішими фінансовими можливостями. Сценарій дозволяє вийти з компанії, що зайшла в глухий кут, за справедливою ціною.
Call option
Співвласник може змусити продати йому частку. Це принесе користь акціонеру з контрольним пакетом акцій або більшою фінансовою силою, але створить погану репутацію в очах нових учасників та інвесторів.
Існують ситуації, коли примусові механізми виправдані. Наприклад, партнери вирішили продати компанію, але один з них відмовляється. Виходить, що угода зірветься, тому що інвестор хоче 100% компанії, а не частину. Щоб уникнути такої ситуації, SHA передбачають drag-along right, або право вимагати спільного продажу. Якщо учасники з 50% і більше статутного капіталу вирішать повністю продати бізнес третій особі, вони можуть зобов'язати міноритарія приєднатися до такої угоди на тих же умовах.
Ліквідація
Якщо ці методи не спрацювали, єдиний вихід — ліквідувати компанію.
Також не забудьте написати, який орган розгляне спір про порушення корпоративного договору. Для лондонської LLC IT-юристи обрали Лондонський міжнародний арбітражний суд.
Конфіденційність
Інформація – найцінніший актив IT-компанії. Маркетингові дослідження, база клієнтів та інвесторів, алгоритми, фічі, ноу-хау, методи та бізнес-плани роблять компанію конкурентоспроможною. Важливо застрахувати бізнес від зливу конфіденційної інформації, зокрема через партнерів. Для цього у корпоративний договір додають заборону на розголошення і деталізують об'єкти, які варто зберігати в секреті. Чим докладніший список, тим глибше розуміння меж дозволеного. Крім пункту в угоді радимо розробити повноцінний договір про нерозголошення конфіденційної інформації, який передбачає штраф за порушення конфіденційності.
Непереманювання
Ще одна цінність компанії - співробітники та клієнти. Тому обмежте можливість партнера при виході забрати з собою команду та запропонувати клієнтам умови вигідніші, ніж у вас. Сформулювати пункт угоди можна так: протягом 12 місяців після розірвання корпоративного договору кожен акціонер не повинен переконувати IT-фахівців і клієнтів припинити співпрацю з компанією.
Заборона ведення конкуруючого бізнесу
Уявіть, що міноритарій набрався досвіду у компанії, продав акції та відкрив однотипний бізнес. Щоб такого не сталося, додайте в угоду заборону ведення конкуруючого бізнесу. Обмеження поширюється на особисте консультування, купівлю частки та інші види сприяння компаніям-конкурентам. Єдиний виняток – інші партнери дали згоду на такі дії.
У тому числі напишіть, що права інтелектуальна власність (ІВ) належать компанії. Отже акціонери не можуть використовувати, копіювати, створювати подібні об'єкти в особистій комерційній діяльності, без згоди інших акціонерів. Якщо не відстежувати перехід прав ІВ може статися, що партнер вийде з компанії та забере із собою важливі розробки (софт, методики, фічі). Така ситуація створює для бізнесу значні юридичні ризики. Наприклад, інвестор перед фінансуванням проводить due diligence. Угода зірветься або її ціна значно зменшиться, якщо в результаті аудиту з'ясується, що компанія не має прав на ІВ.
Про те, чому важливо вести облік ІВ IT-юристи розповіли у статті про реєстрацію авторських прав на програму.
Домовлятися на березі - це заїжджена порада, до якої все ж таки варто прислухатися. Конфлікти виникають, коли в компанії закінчуються гроші, або їх стає багато. Як мінімум одна з таких ситуацій точно відбудеться, тому підготуйтеся до неї та визначте правила корпоративних взаємовідносин заздалегідь.
